Якщо ти читаєш цей лист, можливо, це не випадковість. Скоріш за все, ми не знайомі, але я в будь-якому випадку рада тобі! Поки що в тебе немає причин мені довіряти. Можливо, одного дня ти наважишся на таку захопливу подорож, як терапія, і ризикнеш запросити мене із собою. Але зараз мені важливо сказати тобі, що я розумію, як непросто й хвилююче наважитися розпочати цей шлях. Шлях до себе ніколи не буває простим. Потрібно багато сміливості й готовності. Але на цьому шляху ти не будеш один. У мене немає для тебе правильних відповідей, і я не знаю, як тобі варто проживати своє життя. Мені важливо нагадати тобі, що ми з тобою рівні. Я така сама звичайна людина, як і ти, яка теж живе це життя вперше. Іноді наша робота буде йти гладко, легко. Ми будемо сміятися й говорити про приємне. Іноді будемо дивуватися й радіти результатам, до яких привела наша робота, а іноді може здаватися, що нічого не змінюється. Іноді ми з тобою будемо розгублені й не знатимемо, що робити. Іноді буде багато суму й сліз. Буде по-різному, і я не знаю, як саме буде у тебе і в нас. Але як би не було — я буду поруч. Будемо проживати, будемо відчувати, говорити й шукати відповіді. Твої відповіді. Будемо просто жити. Я вірю, що прийти до іншого по підтримку й допомогу, залишатися поруч із собою у дуже різних і вразливих станах, бути чесним із собою, заглядати всередину себе — це про величезну силу. Тому що головне в житті (і часом найскладніше) - це не кидати себе. А якщо продовжувати вчитися цьому - зрештою на тебе чекає найкраща нагорода - ТИ. Можливо, ти побачиш у мені щось таке, що допоможе тобі наважитися на цей ризик саме зі мною - і між нами виникне щось більше, ніж просто цей текст.