Доброго вечора пише до вас жінка 30 років жила я з мамою і зі своєю сімʼєю всі разом. Були у нас складнощі у спілкуванні і я вирішила піти з дому.

Question

Хочу вас запитати 1 питання. Як мені переста ти соромитися у спілкуванні з іншими людьми розмовляти. Так як мене завжди моя мама соромила що я немаю свою думку висловлювати при інших і я маю мовчати, а при якійсь бесіді коли треба її захистити вона завжди на мене була зла бо чому за неї діти не заступаються. В тому періоді я була дуже зна на неї.
2 питання. Як мені взагалі побудувати здорові відносити зі своїм чоловіком і моїми дітьми в плані спілкування? Тому то що завжди була на них зла бо воли мали робити так як моя мама сказала, а на то мість я немала ними керувати і жити зі сьво сімʼєю так як я хотіла я сама.

Марина · Answer

Добрий вечір. З того, що ви описуєте, схоже, що ви довго жили з відчуттям: "Мені не можна мати власну думку". Зараз ваш сором у спілкуванні може бути не про те, що ви "не вмієте спілкуватися". Можливо, ви просто дуже добре навчилися контролювати себе перед тим, як щось сказати. 
Важливо не змушувати себе одразу стати сміливою та впевненою. Починати можна з запитання до себе: "А що я зараз насправді думаю? Чого хочу я?".
Щодо вашої сім'ї: можливо, вам зараз важливо навчитися будувати сім'ю не за чужими правилами і не керувати всіма, а говорити про свої бажання, почуття й межі та чути бажання інших.
Це не змінюється за один день. Але ви вже зробили важливий крок, почали шукати, як хочете жити саме ви.

Ксенія · Answer

Щоб перестати соромитися й боятися висловлювати власну думку, важливо усвідомити, що цей сором — не ваш власний, а ірраціональна заборона мами. Вона свого часу навчила вас, що проявлятися небезпечно.  Це питання вирішується практичним шляхом (важливо отримати новий досвід, контрольовано та безпечно). Варто почати з малого - висловлювати свою думку на безпечні теми (навіть якщо вона не сходиться з думкою інших людей).  
Ви маєте повне право керувати своїм життям самостійно. 
Злість, яку ви відчували і частково переносите на близьких, насправді адресована іншій людині, або ж відсутності авторитету.  У комунікації з чоловіком та дітьми вчіться говорити через власні почуття (через «я-повідомлення»), запитувати їхні бажання замість контролю і приймати рішення разом, спираючись на партнерство, а не на страх перед оцінкою.

Тетяна · Answer

Вітаю! Дякую, що поділилися своєю історією. Це вимагає великої сміливості визнати, що стара система більше не працює, і зробити крок до змін. З ваших слів спостерігаю, що ситуація, яку ви описуєте, розвивалася та повторювалася роками. На мій погляд, коли в дитинстві чи минулому досвіді нас соромлять за власні роздуми чи думки або змушують мовчати, у дорослому віці природно виникає сором за власні потреби, висловлення себе та відчуття напруги у спілкуванні з людьми.  
Те, що ви вирішили змінити це - вже дуже важлива точка. Попередній патерн поведінки розсипався, коли сталося "щось", що стало тією останньою соломинкою. На мою думку, для початку вам важливо зрозуміти: що саме зараз стало причиною того, що ви вирішили зупинити цей процес?
Саме розуміння цього переломного моменту стане вашою головною мотивацією та точкою опори. Адже допоможе поступово долати сором у спілкуванні (вчитися знову проявляти себе, висловлювати власну думку та відновлювати довіру до людей без очікування критики).
Ви вже зробили перший і найважчий крок "зупинили" те що вас руйнувало. Якщо у вас є бажання дослідити це глибше та прокласти нові доріжки у спілкуванні з рідними та соціумом, я буду рада супроводжувати вас у цьому процесі на консультаціях.
З повагою та підтримкою 😊

Таїсія · Answer

Схоже, мама давала вам подвійні послання: тут мовчи, а тут ти мала сказати за мене.
Мені дуже сумно від цього і від того, що мамині послання так глибоко на вас вплинули і продовжують керувати вашим сьогоденням.
Один правильний крок ви вже зробили - вийшли із системи, де стосунки не були здоровими. Тепер треба навчитись помічати, коли ваші дії підпорядковуються звичним сценаріям, і змінювати їх, виходячі із власних потреб

Євген · Answer

Коли в дитинстві мама постійно знецінювала власну думку, забороняла заперечувати й при цьому сама виступала захисником, у дорослому віці може сформуватися установка, що краще промовчати, ніж проявитися й отримати осуд.
А у стосунках із чоловіком і дітьми важливо поступово відділяти свою сім'ю та свої правила від маминих уявлень про те, як правильно. Ви вже не дитина, яку потрібно захищати чи контролювати - ви доросла людина, яка сама може визначати, як їй будувати свої стосунки.
Це добре піддається роботі в терапії: можна розібрати, які мамині установки досі керують вашою поведінкою, і навчитися висловлювати свою позицію без провини та страху конфлікту.

Якщо впізнаєте себе в цьому - напишіть мені. На консультації можемо розібрати саме вашу ситуацію й поступово вибудувати інший спосіб взаємодії з людьми та власною сім'єю.

Доброго вечора пише до вас жінка 30 років жила я з мамою і зі своєю сімʼєю всі разом. Були у нас складнощі у спілкуванні і я вирішила піти з дому.

Відповіді спеціалістів

Доброго вечора пише до вас жінка 30 років жила я з мамою і зі своєю сімʼєю всі разом. Були у нас складнощі у спілкуванні і я вирішила піти з дому.

Відповіді спеціалістів

Увійдіть, щоб відповісти на запитання