Що зі мною не так?

Question

Я вже не вперше стикаюся з однією й тією самою ситуацією: приблизно через 1,5–2 роки стосунків людина, яка спочатку мені подобається і яку я люблю, починає мене дратувати. Мене починає нервувати її увага, я хочу більше дистанції, відштовхую людину і поступово перестаю хотіти близькості.

Зараз я у стосунках із хлопцем, який насправді добре до мене ставиться, старається і не робить мені нічого поганого. Але я постійно сумніваюся, чи люблю його, бо мені хочеться віддалитися від нього і побути самій. При цьому я не можу зрозуміти, чи справді розлюбила його, чи це якийсь мій повторюваний сценарій.

Так само було з моїм колишнім хлопцем: ми були разом близько двох років, він теж нічого поганого мені не робив, але в якийсь момент почав мене просто дратувати, я почала віддалятися і зрештою розійшлася з ним.

Я помічаю щось схоже навіть у роботі: приблизно до двох років мені все нормально, а потім починає все дратувати, нічого не подобається і хочеться звільнитися. Це вже третя робота яка починає мені не подобатись, хоча спочатку все ідеально.

Ольга · Answer

Доброго дня.Те, що ви помітили цей чіткий паттерн (1,5-2 роки) і в стосунках, і в роботі - це дуже цінне спостереження.
​Зазвичай таке роздратування та бажання дистанції виникають не через брак почуттів, а як захисна реакція на перехід до глибокої близькості, коли з’являється несвідомий страх втратити власний простір.
​Пропоную Вам зараз не приймати поспішних рішень. Це дуже точковий запит для терапії, де Ви зможете дослідиди, від чого саме вас захищає ця дистанція і як залишатися в стосунках і  зберегти свою автономію. Буду рада у цьому Вам допомогти.

Ірина · Answer

У близьких стосунках природно не лише наближатися одне до одного, а й віддалятися. Нам потрібні і «МИ», і окреме «Я».

Якщо людина довго не дозволяє собі віддалятися, постійно залишається в контакті, з часом може накопичуватися роздратування. І тоді воно може бути не стільки про партнера, скільки про нереалізовану потребу в дистанції.

Тому для мене важливе питання не лише «чи люблю я його?», а й «Чи можу я іноді хотіти побути окремо, мати свій простір, свої справи, своє життя і при цьому не відчувати, що це загрожує нашим стосункам?»

Парадоксально, але щоб по-справжньому зрозуміти, чи хочеш бути з людиною, важливо мати можливість не бути з нею весь час. Мати внутрішню свободу наближатися і віддалятися. Бути в «МИ» і повертатися у своє «Я». Обирати близькість не тому, що «треба», а тому, що я справді хочу бути поруч.

Іноді саме така свобода допомагає зрозуміти: «Я віддаляюся, бо мені потрібен простір» — а іноді: «Я віддаляюся, бо насправді більше не хочу цих стосунків».

Наталя · Answer

Доброго дня!
З Вами не «щось не так», і зараз, можливо, не варто робити якихось радикальних змін.
Ви описуєте повторюваний сценарій, який проявляється і в стосунках, і в роботі. Можливо, варто дослідити, що саме відбувається через 1,5–2 роки, коли минає новизна і з’являється потреба дистанціюватися. Звернути увагу на зміни у ваших відчуттях: чого стає забагато, чого хочеться уникнути, що саме починає дратувати.
Наприклад, протягом 3–4 тижнів можна вести короткі записи саме в моменти роздратування:
Ситуація → що я відчуваю→ яка думка виникла → чого мені захотілося → що я зробила → що відчула після цього.
Це може допомогти краще побачити закономірність. 
Якщо маєте бажання можемо разом розібрати цей сценарій і спробувати зрозуміти, що саме його запускає.

Марія · Answer

Вітаю! Мені здається, тут варто звернути увагу на те, що з часом проходить період сильної закоханості. Все стає більш стабільним, починається рутина. І якщо стосунки не підживлюються увагою, турботою та іншими проявами, до яких ми звикли на початку, людина може почати дратувати, а нам самим може виникнути бажання віддалитися.
Тому я б не поспішала робити висновок, що Ви щоразу розлюблюєте людину або що з Вами «щось не так». Тут варто дослідити, що саме відбувається у цей період.
Ви пишете, що хлопець добре до Вас ставиться і старається. Але чи те, що він дає Вам, є саме тим, чого Ви потребуєте? Іноді людина може дуже старатися, але проявляти любов так, як вона сама її розуміє, а не так, як важливо отримувати партнеру.
Яка у Вас мова кохання? Чого Вам хочеться отримувати від партнера? Чи достатньо цього зараз? Можливо, є щось, що хотілося б змінити, але нічого не змінюється і поступово стосунки стають буденністю.
І те, що схоже відбувається ще й з роботою, теж цікаво. Чи вам перестає подобатися сама робота, чи з часом стає недостатньо того, що вона дає? Чи отримуєте від неї задоволення, розвиток і те, на що розраховували спочатку?
Можливо, справа не в тому, що Вам усе раптом перестає подобатися. Можливо, приблизно в цей момент стає помітною якась незадоволена потреба.
Тому я б спробувала зрозуміти не тільки «чи люблю я цю людину?», а й «чого мені зараз не вистачає у цих стосунках?». І вже від цього рухатися далі.

Марина · Answer

Це не про любов і не про роботу, це про вашу "точку кипіння" на другий рік. Саме там, де закінчується легкість і починається справжня близькість, у вас вмикається програма "дратує — значить, не моє," але, може, це не про них, а про ваш страх побачити себе справжню, а не закохану?

Марина · Answer

Вітаю!
Можливо, зараз вам не потрібно відповідати на питання "люблю я його чи ні?". Спробуйте спочатку дослідити інше: "Що зі мною відбувається поруч із ним, коли мені хочеться віддалитися?".

Можна уважно подивився на те, що спільного між вашими стосунками та трьома роботами. Якщо подібний момент настає приблизно через два роки в різних сферах життя, це справді може бути важливою підказкою про ваш спосіб переживати тривалу близькість, стабільність, рутину або обмеження.

Це не означає, що ви "не здатні на тривалі стосунки". Швидше, у вас є певний повторюваний спосіб реагування, який можна дослідити. І вже тоді стане зрозуміліше: вам справді перестають підходити люди й робота чи саме в момент стабільності у вас виникає сильна потреба все залишити.

Анастасія · Answer

Дуже добре, що ви почали помічати цей повторюваний сценарій. Я б запропонувала детальніше дослідити, що саме відбувається приблизно через 1,5-2 роки стосунків. Чи є щось, що передує моменту, коли увага партнера починає вас нервувати? Чи щось змінюється у стосунках у цей період або, навпаки, тривалий час залишається незмінним?

Також цікаво дослідити, що саме ви маєте на увазі, коли говорите, що хочете дистанції. Що для вас означає побути самій? Які думки, почуття або потреби виникають у цей момент? Як ви зазвичай із ними справляєтесь? Чи ділитеся цими переживаннями з партнером або іншими близькими людьми, чи переважно намагаєтесь впоратися з ними самостійно?

Таке дослідження може поступово дати більше розуміння своїх реакцій і більше простору для вибору в подібних ситуаціях.

І оскільки це відбувається саме у стосунках, важливо, за можливості, говорити про це з партнером. Це нормально, що ваші почуття можуть змінюватися, певні моменти можуть дратувати або може виникати потреба побути наодинці. Тут радше варто спробувати краще зрозуміти, що саме відбувається і що стоїть за цією потребою в дистанції, адже іноді природною реакцією на складні або незрозумілі переживання може бути бажання від них відсторонитися. І якщо партнер готовий вас чути, разом можна шукати такий формат близькості й дистанції, у якому буде комфортно вам обом

Анастасія · Answer

Коли патерн повторюється в різних сферах і з різними людьми, справа рідко в конкретному хлопцеві чи конкретній роботі. Найчастіше це щось про вас і про близькість як таку. Два роки - це приблизно той момент, коли минає новизна, зникає легка "закоханість" і починається справжня близькість.

Тому тут важливо дослідити питання типу прив'язаності, етапів стосунків, а також те, що саме всередині вас вмикається в момент зближення, який страх чи потреба стоять за бажанням віддалитися.

Марія · Answer

Вітаю! Дуже дякую, що поділилися. І ви вже провели гарну роботу з дослідження себе. Це вже означає, що з вами НЕ щось не так!

Це схоже на сценарне рішення (транзакційний аналіз): коли стосунки чи робота переходять із фази «цікаво і комфортно» на інший рівень близькості - більш глибокий. Це може дуже лякати. Тоді всередині може запускатись колись прийняте в дитинстві важливе для виживання рішення — «стабільність і близькість забирають мою свободу». І тоді роздратування — це стосується не стільки партнера чи роботи, скільки про захист автономії.

Тут також може йтись про потребу у змінах - і з цим усе гаразд. Природно, що в певний момент набридає, коли все передбачувано — і на роботі, і в стосунках з людиною, з якою вам добре. Питання лише в тому, яким способом ви цю потребу задовольняєте.

Гарна новина в тому, що при з цією потребою не обов’язково розривати стосунки. Можна шукати новизну не через вихід з цінного та вибудуваного контакту, а всередині нього — через зміну ролі, формату спілкування, нові спільні звички. Це дає і свободу, і можливість відчути ще більшу близькість на різних рівнях.

А якщо більше дослідити сценарні рішення, заборони та почуття, які і як ви проживаєте - то цілком ймовірно, що ви зможете усвідомити, що маєте кілька варіантів вибору і дій на своєму шляху.

Євген · Answer

Те, що ви описуєте, схоже на повторюваний сценарій, який проявляється у різних сферах життя.
При цьому важливо не поспішати робити висновки. Причин може бути багато: від способу переживати близькість і потреби в автономії до накопичення невдоволення, завищених очікувань чи труднощів із проживанням неминучого етапу, коли новизна у стосунках або роботі зникає.
Самостійно це часто складно побачити, тому що ви перебуваєте всередині ситуації. На консультації я б запропонував розібрати кілька ваших попередніх стосунків і робочих ситуацій, знайти спільні моменти та подивитися, що запускає відсторонення і бажання все залишити.
Якщо ви вже помічаєте, що це повторюється не вперше, я б не радив просто чекати, поки само пройде. З цим справді варто розібратися з психологом, щоб зрозуміти власний механізм і навчитися робити вибір не за звичним сценарієм.

Я якраз працюю із запитами, пов'язаними зі стосунками, тривогою, самооцінкою та повторюваними життєвими сценаріями. Якщо хочете, можете написати мені в приватні - можемо розібрати вашу ситуацію детальніше.

Вероніка · Answer

Вітаю! Мені здається, ви зараз опинилися в досить непростому місці: з одного боку, поруч людина, яка добре до вас ставиться, а з іншого  всередині все частіше з'являється бажання віддалитися. І це справді може заплутувати, особливо коли ви не бачите якоїсь очевидної причини для такого ставлення.
Те, що подібне вже відбувалося у попередніх стосунках і зараз ви помічаєте схоже ще й у роботі, мені здається важливою підказкою. Не для того, щоб одразу вирішити, що з вами щось не так, а щоб трохи уважніше подивитися на те, що відбувається саме в цей період.

Цікаво було б поспостерігати: що змінюється у вас, коли закінчується період новизни, а стосунки стають близькими, звичними й передбачуваними? Чи справді вам перестає бути добре саме з цією людиною, чи разом із втратою новизни з'являється потреба у свободі, тиші, окремому просторі? І що ви відчуваєте, коли він, навпаки, сам трохи віддаляється:полегшення, сум, тривогу, бажання знову наблизитися?

Можна дати собі трохи часу й просто поспостерігати за цими моментами. Навіть записувати їх: що сталося, що саме вас роздратувало, що ви відчули в цей момент і чого захотілося, більше близькості чи, навпаки, більше простору.

І при цьому, якщо цього немає, можна спробувати дозволити собі більше власного життя всередині стосунків: свій час, свої справи, друзів, заняття, моменти наодинці. 
Близькість не обов'язково означає втрату свободи, і, можливо, коли простору стане достатньо, ви краще відчуєте, чого насправді хочете від цих стосунків.

Ірина · Answer

Вітаю!

Те, що ви описуєте варто також дослідити не стільки за допомогою питання "що зі мною не так?", а скоріше "що зі мною відбувається в ті моменти коли зʼявляються сумніви?".

1. Чим саме спілкування з партнером чи робота перші 2 роки відрізнялась від того, як це виглядає після 2 років? Чи це була новизна, цікавість, чи щось інше?
2. Чи є певні страхи або переживання які починають зʼявлятися через певний час стосунків чи роботи? 
3. Як ви вибудовуєте перші 2 роки спілкування? Чи ви говорите відкрито про ваші потреби, чи можливо намагаєтесь чогось уникнути і не говорите про те, що вам дійсно важливо?

Це дуже цінно, що ви побачили, що у вас може бути патерн. У той самий час, це не означає, що він дійсно є. Варто це дослідити глибше на консультаціях за спеціалістом.

Юлія · Answer

Доброго вечора!
Особисто мені не хочеться давати відповідь на Ваше питання - що з вами не так, а навпаки хочеться спробувати підтримати Вас та поглянути на це з точки зору Вашого віку. Може здатись банально і просто, але чи обов'язково у всьому шукати психологічну проблему? Давайте спробуємо піти іншим шляхом. Хоча б спробуємо.

Поясню, що маю на увазі, якщо Ваш вік в межах 20-25 років, то така поведінка не обов'язково є якоюсь ненормальною, навпаки - це може бути природній процес становлення Вашої особистості, психіки, яка зараз на етапі пошуку свого місця в цьому світі (сюди входить і професія, і досвід близьких стосунків). І така непостійність, пошук свого супутника життя, свого місця роботи є абсолютно нормальним. Це своєрідні "проби" перед майбутнім етапом стабільності, сімейних стосунків. Це ніби пошук відповідей на питання: з ким я хочу бути, які стосунки я хочу, як я хочу будувати своє життя.

Тому, якщо я з віком потрапила в точку і якщо Вам відгукується - беріть собі, якщо ж ваш вік не вгадала - тоді дійсно досліджувати разом з психологом (вище колеги пропонували свої послуги), бо для пошуку причин та зміни такої поведінки потрібен більший контекст Вашого життя та питання, які Ви самостійно собі не задасте (ну, на жаль, так влаштований наш мозок - захищає нас від незручних питань та ще незручніших відповідей :)  )

З повагою, Юлія.

Ольга · Answer

Доброго дня. З вами все так, просто у вас є сценарний паттерн поведінки. Він активується на етапі формування близькості. І вже що саме в цій близькості не получається- чи витримування конфліктних ситуацій, чи можливість сприйняття неідеальності в собі та інших. Або на цей сценарний паттерн впливає безсвідомий страх покинутості. Це тільки мої припущення, потрібно аналізувати вашу історію дитинства, чи розлучилися батьки, або хтось із рідних. Чи хтось проживав у вашій родині зраду. 
Він може бути як сформований на основі вашого досвіду,  так і може передатися у спадок він попередніх поколінь. (рекомендую книгу "Це почалось не з тебе" читається легко). Нещодавно виступала на психологічному заході з цією темою. Я працюю з наслідковими травмами, у т.ч. з "синдромом річниці" який передається із покоління в покоління (напликлад батьківський шлюб протримався 10 років і у дітей відбувається такий же строк іх шлюбу)
Хороша новина - якщо ви його відслідкували, то це пришвидшить пошуки першопричини, тобто звідки цей сценарний паттерн з'явився. 
Запрошую в мій простір, де ми разом знайдемо, що саме впливає на сценарний паттерн і сплануємо подальший план дій.

Ірина · Answer

Вітаю! В вашій повторюваній ситуації я бачу внутрішній конфлікт: з одного боку, ви пишете, що людина вам подобається, добре до вас ставиться і нічого поганого не робить. А з іншого - вам хочеться віддалитися, бути самій і навіть розірвати стосунки.
Можна почати з дослідження, що саме відбувається з вами на цьому етапі стосунків, які почуття, думки та потреби з’являються і чому виникає бажання дистанціюватися саме тоді, коли стосунки стають близькими, стабільними й проходить період новизни.

Дайте собі чесно відповіді на запитання:
— Що саме змінюється для мене у стосунках через 1,5 - 2 роки?
— Якою я стаю в цих стосунках і яку себе через 1,5 - 2 роки я вже не витримую або не приймаю?
— Що саме починає мене дратувати в людині?
— Чого мені хочеться насправді: піти саме від цієї людини чи просто втекти від близькості, рутини, відповідальності?
— Якщо ці стосунки або ця робота залишаться в моєму житті ще на 5 років, що я відчуваю, коли це уявляю?

І ще важливе питання: що ви отримуєте після того, коли все змінюєте, залишаєте й починаєте спочатку? Можливо, що нового з’являється в вашому житті,  і чого ви таким чином уникаєте?

Що зі мною не так?

Відповіді спеціалістів

Що зі мною не так?

Відповіді спеціалістів

Увійдіть, щоб відповісти на запитання