Відносини з чоловіком, у якого психіатричний діагноз

Question

Більше року живу з чоловіком, який здійснив спробу суїциду на фоні частого вживання алкоголю і неприємності по службі(через алк.  зокрема). Внаслідок чого 3 група інв.,в перспективі 2-га. Я виснажена всим цим( лікарні, оформлення документів, його неадекватний стан.....), не розумію, як жити далі: з ним, то я сама набуваю психічних розладів ( уже на антидепресантів), роз'їхатися,- відчуваю провину, що ,наче, кидаю людину у скрутному становищі. Хоча вже йшла мова про розлучення ще до всього цього, коли я сварилася через алкоголь. Як мені бути?

Ольга · Answer

Мені здається, тут дуже важливо розділити дві речі: його стан і ваше життя поруч із ним.

Те, що з ним відбувається, справді може бути дуже важким і потребувати допомоги, але ви не можете бути його лікарем, рятівником і системою підтримки одночасно. Особливо якщо ціною цього стає ваше власне психічне здоров’я.

І я б звернула увагу на фразу «я набуваю психічних розладів». Можливо, питання зараз не стільки в тому, як вам навчитися витримувати його стан, скільки в тому, що з вами відбувається у цих стосунках і якою є для вас ціна залишатися в них.
Ви маєте право обирати життя, у якому вам безпечно, стабільно й не потрібно постійно чекати наступної кризи. І його діагноз не позбавляє вас цього права.

Юлія · Answer

Ви зараз несете на собі дуже багато: лікарні, документи, його стан, наслідки вживання алкоголю — і при цьому ще й намагаєтеся витримати власне виснаження. Це природньо, що ваш психічний стан теж погіршився.

Мені здається важливим розділити дві речі: його складне становище і вашу відповідальність за нього. Ви можете співчувати йому, підтримувати його, але це не означає, що ви зобов’язані жити з ним ціною власного здоров’я.

І ваша провина за думку про роз’їзд зрозуміла. Але розлучення чи роз’їзд не означають, що ви «кидаєте» людину. Тим більше, що питання про розлучення виникло ще до цієї ситуації — тобто ваші труднощі у стосунках не почалися разом із його хворобою.

Можливо, зараз вам варто запитати себе не тільки «як йому допомогти?», а й «що відбувається зі мною поруч із ним?» і «чи можу я залишатися в цих стосунках, не руйнуючи себе?».

Вам не обов’язково приймати остаточне рішення просто зараз. Але ваше життя, ваш стан і ваше право на безпечні для вас стосунки теж мають значення.

Анастасія · Answer

Те, що ви описуєте, справді може бути дуже виснажливим. І важливо визнати: ви не просто живете поруч із людиною, яка має психіатричний діагноз — ви фактично опинилися в ситуації, де багато відповідальності за її стан почало лягати на вас.

Але тут є важлива межа: ви можете підтримувати чоловіка, але не можете бути відповідальною за його психічний стан, лікування чи рішення. Навіть якщо вам страшно, що після роз’їзду з ним щось станеться, це не означає, що ви зобов’язані залишатися у стосунках, які вже давно були проблемними для вас.

Особливо важливо розділити дві речі: «я залишаю людину без допомоги» і «я перестаю бути єдиною людиною, яка відповідає за її допомогу». Це не одне й те саме.

Якщо чоловік знову говорить про суїцид, погрожує собі нашкодити або ви бачите, що він перебуває в небезпечному стані, це вже не ситуація, яку потрібно вирішувати самотужки. Тут потрібне залучення його психіатра/інших близьких та, за безпосередньої загрози, екстреної допомоги.

А щодо вас — фраза «я сама набуваю психічних розладів» звучить як сигнал, що ваш ресурс уже серйозно виснажений. І те, що ви самі приймаєте антидепресанти, не означає, що ви повинні витримувати будь-які умови у стосунках.

Можливо, зараз варто поставити собі питання не «як мені правильно його не покинути?», а «що мені потрібно, щоб самій залишатися в безпеці й не руйнувати себе в цих стосунках?»

Роз’їхатися — не обов’язково означає покинути людину напризволяще. Іноді це може бути способом встановити межу між підтримкою партнера і відповідальністю за його життя.

Ви маєте право піклуватися про себе. Навіть тоді, коли іншій людині важко.

Ірина · Answer

Те, що ви описуєте, дуже схоже на динаміку співзалежних стосунків. Коли поруч є партнер із залежністю, поруч майже завжди виникає людина, яка бере на себе роль рятівника.

​У цій ролі багато туги, турботи та надії, але водночас вона надзвичайно виснажує. Намагаючись «врятувати» іншого або втримати ситуацію під контролем, людина непомітно для себе зміщує фокус з власного життя на життя партнера. При цьому той, кого рятують, залишається в позиції жертви або безпомічності, а коло лише замикається.

​Вийти з цього кола самостійно без зовнішньої підтримки буває дуже складно, адже ця поведінка часто сприймається як «виконання обов'язку» або єдиний можливий спосіб кохати.
​Головним «ліком» у такій ситуації є поступове повернення до себе:
​- потрібно крок за кроком вчитися помічати власні потреби, бажання та межі
- дати собі право мати власні інтереси, фокусуватися на собі й не нести відповідальність за вибір та життя дорослої іншої людини
​- тільки відновлюючи власний ресурс і самостійність, можна тверезо оцінити ці стосунки й згодом безпечно відділитися від того, що вас руйнує.
​Це довгий шлях, який значно легше й безпечніше проходити в терапії, де є можливість спиратися на психолога й поступово вирощувати власну опору.

Юлія · Answer

Вітаю, ситуація безперечно виснажлива. Перед тим як шукати відповідь  на питання «як бути?» дослідити  чому ви зараз тут, чого саме хочете і куди хочете рухатися. Знайти сили та ресурс для себе.

Віталія · Answer

Вітаю! Так, ситуація є непростою для вас. І в вашому описі проблеми чується, що непростим для вас є і прийняття якогось рішення. 
Для початку , я думаю, тут можна було б подосліжджувати можливі причини, чому ви опинились поруч саме з таким чоловіком. Можливо є  якісь дитячі сценарії чи травматичний досвід в якому на вас накладалась певна роль. І зараз в дорослому віці ви теж потрапляєте в певні стосунки та не свідомо відігруєте певний сценарій. Це звісно гіпотетично, і з цим потрібно розбиратись.

Але зараз хочеться вам сказати, що насправді, кожна доросла людина сама обирає і робить вибір  в своєму житті. І кожна людина саме несе відповідальність за цей вибір, навіть якщо  наслідки цього вибору руйнівні для неї та її життя.

Бажаю вам якнайкращого вирішення вашої проблеми.

Єлізавета · Answer

Приймати зважені рішення ми здатні тільки коли відновили трохи власні сили 🫂 що зараз є у вашому житті окрім цього ? Які є сфери, заняття і контакти, що вас підтримують і наповнюють? Бо навіть, якщо ви оберете надавати підтримку йому й надалі це буде зробити легше, коли ви самі не будете у виснаженні.

Катерина · Answer

Ви більше року живете у режимі хронічного виснаження і воно має цілком закономірні наслідки для психіки. І те, що Вам зараз важко - природна реакція на таке тривале перевантаження.
Хочу підкреслити важливий момент, який Ви самі назвали: розмова про розлучення виникала ще до спроби суїциду, коли причиною були сварки через алкоголь. Це означає, що бажання завершити стосунки - не реакція на кризу, а щось, що існувало й раніше, до того, як ситуація стала критичною. Це важливо відрізняти від почуття провини і через це буває особливо важко зрозуміти, де Ваше справжнє бажання, а де провина, що заглушує його.
Мені дуже хочеться Вас підтримати, адже я помічаю, що зараз Ваша увага майже повністю прикута до його стану. А Ваші власні потреби опинились десь на другому плані, хоча вони не менш реальні й не менш важливі.
Піклування про себе - це  необхідна умова того, щоб Ви взагалі могли комусь допомагати, не руйнуючись сама. Водночас рішення залишитись чи піти краще приймати не зараз, у стані виснаження й провини, щоб воно було дійсно Вашим, а не продиктованим страхом чи почуттям обов'язку.

Ірина · Answer

Складна ситуація, та ще і ви на антидеприсантах.
Я б в такій ситуації задала собі кілька питань і чесно б з собою поговорила:
* чи люблю я цього чоловіка?
* якщо так, чи люблю я його настільки, щоб проходити з ним всі стадії одужання і і лікування? щоб вистачило мого здоров'я, ресурсу, бажання і любові (насправді, такі випадки є, але це немає нічого спільного з почуттям провини)
* якщо так, то тоді б поговорила з ним, коли він тверезий і задала одне питання: я готова бути з тобою, я тебе люблю і хочу з тобою ділити своє майбутнє життя. але в мене є умова - ти йдеш лікуватися - від алкозалежності по-перше, і проходиш загальну діагностику також. 
(це чесне, доросле питання - питання, яке не про почуття, не про провину, не про зраду, а про те, як жити життя - з тієї точки, де ви обидвоє опинились)

Якщо ж з першого питання відповідь би була "ні", тоді я б дуже б радила вам взяти одну-дві консультації, щоб розкласти по поличкам, що у вас всередині, підготуватися до розмови з ним і завершити відносини.

Бажаю вам бути за себе і завджи питати, а як то все для мене? а чи щаслива я у цих відносинах? а чи хочу я повертатися додому? І дуже уважно до цього відноситися, і свій прожектор уваги тримати на собі, на своїх почуттях, водити себе до психолога за потреби, або вести себе на побачення з самою собою і м'яко, повільно і чесно розбиратися, а чого ж я хочу і з ким і як.
Обіймаю.

Таїсія · Answer

Співчуваю вам. Те, що ви описуєте, мабуть, схоже на проживання чужого життя.
Ви тільки думаєте про розлучення і вже відчуваєте провину - це може бути ознакою співзалежності. Стосунки із людиною, що має залежність, часто мають таку ознаку.
На жаль, відповісти на запитання: "як мені бути?" можете відповісти лише ви.
Спробуйте для початку відповісти собі на запитання:
Чому я залишаюсь там, де мені погано?
Чого я насправді хочу?

Євген · Answer

Те, що Ви описуєте, справді дуже виснажує. Але важливо розділити співчуття до чоловіка і відповідальність за його життя.
Ви можете підтримувати його, але Ви не можете бути його лікарем, контролювати вживання алкоголю чи відповідати за те, чи буде він у безпеці. Якщо поруч із ним ви вже самі почали втрачати психологічну стійкість - це серйозний сигнал.
І провина за те, що Ви ніби залишите його в скрутному становищі, не означає, що Ви зобов'язані залишатися в цих стосунках. Розлучення не робить Вас поганою людиною.
Я б радив не приймати рішення лише з почуття провини, а розібратися, де закінчується Ваша відповідальність і починається його. Саме з цим можна добре попрацювати в терапії.
Якщо Ви зараз не розумієте, як вийти з цієї ситуації без почуття провини - можете звернутися до мене. Разом розберемо Вашу ситуацію і знайдемо рішення, яке буде безпечним і для Вас, і максимально коректним щодо нього.

Відносини з чоловіком, у якого психіатричний діагноз

Відповіді спеціалістів

Відносини з чоловіком, у якого психіатричний діагноз

Відповіді спеціалістів

Увійдіть, щоб відповісти на запитання