Мої діти не хочуть зі мною спілкуватися

Question

Не знаю, чи можна тут таке спитати. Для мене це дуже болюче питання. Мені 49 років, мої діти вже дорослі, 21 і 24 роки. Живуть окремо. У кожного свої справи, навчання, робота. Я стараюсь не лізти в їх справи. Але якщо я сама їм не подзвоню, то вони можуть не дзвонити мені хоч місяць. Це так нормально? Бо мені це якось не нормально, відчуваю себе непотрібною. Порадьте, що робити?

Марина · Answer

Дорослі діти нерідко сприймають те, що мама не телефонує, як ознаку того, що в неї все добре. А батьки, навпаки, чекають, що саме діти проявлять ініціативу. У результаті всі люблять одне одного, але кожен чекає першого кроку від іншого.

Те, що ви відчуваєте себе непотрібною, дуже зрозумілі почуття. Коли діти виростають і починають жити власним життям, багато батьків переживають втрату звичної близькості. 
Можна з цим попрацювати, почати, наприклад, з відповіді на питання: "Як мені бути з тим, що я відчуваю?". Не поспішати оцінювати, хто правий чи винен, спочатку спробувати зрозуміти свій внутрішній свій.

Каріна · Answer

Вітаю. Те, про що ви пишете - вразливе місце материнства🫂
Те, що відбувається із вашими дітьми - це природний етап сепарації. У цьому віці молоді люди максимально сфокусовані на побудові власного життя. Їхня рідка ініціатива у спілкуванні може свідчити якраз про ту безпеку, яку ви заклали в стосунках. Вони знають, що ви є, що ви їх любите і тому всю свою енергію направляють у зовнішній світ.
Але ця нормальність процесу не скасовує вашого болю. Ви стикнулися з кризою «порожнього гнізда». Відчуття власної непотрібності може виникати через те, що ваша багаторічна роль активної мами завершилася, а нова роль (мами дорослих, самостійних людей) ще не до кінця сформувалася.
Але головне завдання зараз - знайти нові опори у власному житті. Ваша цінність не обмежується лише материнством. Це час, коли ви нарешті можете познайомитися з собою наново і запитати себе, чого зараз хочете ви, для себе самої?
Якщо відчуття непотрібності буде ставати нестерпним - робота з психотерапевтом може стати простором для того, щоб прожити цей етап втрати минулих стосунків з дітьми і віднайти нову себе🙌

Євген · Answer

Те, що ви відчуваєте, цілком зрозуміло. Коли діти дорослішають, формат стосунків із батьками дійсно змінюється. Але якщо ця ситуація викликає сильний біль, відчуття непотрібності чи самотності, важливо звернути увагу не лише на поведінку дітей, а й на те, як це впливає на ваш емоційний стан. Саме з такими запитами я працюю у своїй практиці: допомагаю відновити внутрішню опору, розібратися в причинах цих переживань і знайти спосіб будувати теплі стосунки без постійного відчуття втрати. Якщо відчуваєте, що самостійно впоратися важко - буду радий допомогти.

Світлана · Answer

Часто дорослі діти не дзвонять батькам не тому що не хочуть, а тому що бояться почути осуд "чому ти не дзвониш?" Відслідкуйте як саме проходить перший етап вашого спілкування після перерви. Чи говорите Ви дітям про свої почуття, коли чуєте їх голос. Чи відчувають діти, що Ви саме раді їх чути, а не засмучуєтесь спілкуючись з ними. Дуже можливі ситуації, коли діти дійсно хочуть поговорити з мамою, але нарешті набрав номер чують осуд за зволікання і відкладають дзвінок все далі. Частіше розказуйте їм про те, чим захоплені зараз. Ви не тільки мама, а ще цікава людина, гарна жінка, просто співрозмовник, так? Хай і вони це відчувають. Дзвоніть першою, не роблячи акцент, що вони цього не зробили. Це лише погляд на одну з можливих ситуацій, адже інформації мало, можливо є сенс більшої роботи у психолога.

Ірина · Answer

Мені тут мало деталей і перед тим, як давати оцінку, я б розпитувала Вас про що ви говорите з дітьми, яким тоном, які були стосунки раніше, коли вони були з Вами, на якому етапі свого розвитку діти зараз. Якщо в них активно проходить зараз сепарація та індивідуація, то їм може зараз бути важко спілкуватися з тими, від кого вони відділяються.

Емілія · Answer

Вітаю!
Коли діти виростають і починають жити самостійно, для батьків це непростий момент. Усе звичне змінюється. А до змін важко звикати. У вас, можливо, з'являється більше часу, а у ваших дітей, навпаки, його стає менше, адже потрібно багато вчитися, працювати.
Їхнє мовчання сприймається як: «Відчуваю себе непотрібною». Те, що діти не телефонують, не обов'язково означає, що вони не люблять чи не цінують вас. Молоді люди, занурені в повсякденні справи, спілкуються значно рідше, ніж хотілося б батькам.
Тут важливо розповідати дітям про свої потреби, відверто поговорити з ними без звинувачень, почути їхню думку. Така розмова дає шанс дітям зрозуміти, що для вас це важливо. Можливо, вони просто ніколи над цим не задумувалися.
Також важливо більше дослідити вашу комунікацію з дітьми: що саме для вас означає «відчувати себе непотрібною». Зрозуміти для себе, що це означає і як із цим впоратися. Потурбуватися про свій внутрішній стан.

Мої діти не хочуть зі мною спілкуватися

Відповіді спеціалістів

Мої діти не хочуть зі мною спілкуватися

Відповіді спеціалістів

Увійдіть, щоб відповісти на запитання