Запитання
як пережити втрату близької людини
Місяць назад раптово помер мій дідусь. Це була людина, яка мене виховала, він любив мене, як ніхто інший, він дуже мною опікувався. З самого дитинства він приділяв мені всю своб увагу, ніколи не відмахувався від мене, всьому мене навчив, навіть дрова рубати, хоча я жінка. Я дуже дуже сумую за ним. Я не була поруч і я звинувачую себе в тому. Як подумаю, що йому було страшно, що він хотів би тримати мене за руку, але я була далеко... Як це все пережити? Чи є щось, що може зменшити цей біль? Чи коли-небудь стане легше? Що мені робити?
Відповідь
Прийміть мої щирі співчуття. На жаль втрату близьокої людини неможливо саме пержити, її необхідно прожити. Прожити різні емоції, не постішати та не звинувачувати себе за спосіб свого проживання. З часом біль від втрати настільки близької людини не завжди зникає, але він здатен змінюватись, переростати у теплу пам'ять. Люди котрі ідуть з нашого життя фізично, всеодно продовжують жити у спогадах, у пам'яті, у Вашій любові, адже Ви так тепло розповідаєте про свого дідуся. А почуття провини дуже часто супроводжує проживання втрати, бо Вам було не байдуже до свого дідуся, тому мозок намагається знайти контроль і причину, там, де її уже немає. Дайте собі час і дозвіл на проживання.