Запитання
Що зі мною не так?
Я вже не вперше стикаюся з однією й тією самою ситуацією: приблизно через 1,5–2 роки стосунків людина, яка спочатку мені подобається і яку я люблю, починає мене дратувати. Мене починає нервувати її увага, я хочу більше дистанції, відштовхую людину і поступово перестаю хотіти близькості. Зараз я у стосунках із хлопцем, який насправді добре до мене ставиться, старається і не робить мені нічого поганого. Але я постійно сумніваюся, чи люблю його, бо мені хочеться віддалитися від нього і побути самій. При цьому я не можу зрозуміти, чи справді розлюбила його, чи це якийсь мій повторюваний сценарій. Так само було з моїм колишнім хлопцем: ми були разом близько двох років, він теж нічого поганого мені не робив, але в якийсь момент почав мене просто дратувати, я почала віддалятися і зрештою розійшлася з ним. Я помічаю щось схоже навіть у роботі: приблизно до двох років мені все нормально, а потім починає все дратувати, нічого не подобається і хочеться звільнитися. Це вже третя робота яка починає мені не подобатись, хоча спочатку все ідеально.
Відповідь
Доброго вечора! Особисто мені не хочеться давати відповідь на Ваше питання - що з вами не так, а навпаки хочеться спробувати підтримати Вас та поглянути на це з точки зору Вашого віку. Може здатись банально і просто, але чи обов'язково у всьому шукати психологічну проблему? Давайте спробуємо піти іншим шляхом. Хоча б спробуємо. Поясню, що маю на увазі, якщо Ваш вік в межах 20-25 років, то така поведінка не обов'язково є якоюсь ненормальною, навпаки - це може бути природній процес становлення Вашої особистості, психіки, яка зараз на етапі пошуку свого місця в цьому світі (сюди входить і професія, і досвід близьких стосунків). І така непостійність, пошук свого супутника життя, свого місця роботи є абсолютно нормальним. Це своєрідні "проби" перед майбутнім етапом стабільності, сімейних стосунків. Це ніби пошук відповідей на питання: з ким я хочу бути, які стосунки я хочу, як я хочу будувати своє життя. Тому, якщо я з віком потрапила в точку і якщо Вам відгукується - беріть собі, якщо ж ваш вік не вгадала - тоді дійсно досліджувати разом з психологом (вище колеги пропонували свої послуги), бо для пошуку причин та зміни такої поведінки потрібен більший контекст Вашого життя та питання, які Ви самостійно собі не задасте (ну, на жаль, так влаштований наш мозок - захищає нас від незручних питань та ще незручніших відповідей :) ) З повагою, Юлія.