Запитання
як пережити втрату близької людини
Місяць назад раптово помер мій дідусь. Це була людина, яка мене виховала, він любив мене, як ніхто інший, він дуже мною опікувався. З самого дитинства він приділяв мені всю своб увагу, ніколи не відмахувався від мене, всьому мене навчив, навіть дрова рубати, хоча я жінка. Я дуже дуже сумую за ним. Я не була поруч і я звинувачую себе в тому. Як подумаю, що йому було страшно, що він хотів би тримати мене за руку, але я була далеко... Як це все пережити? Чи є щось, що може зменшити цей біль? Чи коли-небудь стане легше? Що мені робити?
Відповідь
Прийміть мої щирі співчуття. Втрата близької людини це дуже болісний досвід і те, що ви зараз так сильно сумуєте та звинувачуєте себе, може бути частиною переживання горя. Цей біль не триватиме вічно, але зараз важливо дати собі можливість прожити його, маючи достатньо опори, щоб пройти цей процес максимально бережно для себе. Найкраще й найбезпечніше робити це в психотерапії. Якщо відчуваєте, що вам потрібна підтримка в цьому процесі, можете звернутися до мене. Разом можна поступово й бережно прожити цю втрату🌿
Запитання
Завжди недостатня
Мені 25 років. Я маю зайву вагу приблизно з 3 класу (можливо, об’єктивно вона не настільки велика, але я завжди відчувала себе більшою за більшість своїх ровесниць). Приблизно з 14 років я перебуваю у постійній боротьбі з вагою: схуднення, потім набір, знову схуднення - і це коло повторюється роками. Я дуже сильно пов’язую зовнішність із можливістю бути коханою: у мене не було стосунків, і всередині я вірю, що поки не схудну, мене ніхто не полюбить. Навіть коли я худну, впевненість не з’являється - завжди здається, що ще недостатньо. Я постійно порівнюю себе з іншими та дуже залежу від уваги чоловіків.