Запитання
Завжди недостатня
Мені 25 років. Я маю зайву вагу приблизно з 3 класу (можливо, об’єктивно вона не настільки велика, але я завжди відчувала себе більшою за більшість своїх ровесниць). Приблизно з 14 років я перебуваю у постійній боротьбі з вагою: схуднення, потім набір, знову схуднення - і це коло повторюється роками. Я дуже сильно пов’язую зовнішність із можливістю бути коханою: у мене не було стосунків, і всередині я вірю, що поки не схудну, мене ніхто не полюбить. Навіть коли я худну, впевненість не з’являється - завжди здається, що ще недостатньо. Я постійно порівнюю себе з іншими та дуже залежу від уваги чоловіків.
Відповідь
Вітаю! Мені дуже відгукується назва вашого допису: «Завжди недостатня». Схоже, що за боротьбою з вагою у вас вже давно стоїть щось більше, ніж просто бажання змінити зовнішність. Ніби разом із кожним схудненням має нарешті прийти відчуття: «тепер я достатньо хороша, тепер мене можна любити». Але воно чомусь щоразу відсувається ще далі. І мені здається дуже важливим те, що ви самі помітили: навіть коли вага зменшується, впевненість не приходить. Тобто, можливо, проблема не в тій цифрі, якої ви ще не досягли. Можливо, всередині вже давно живе дуже суворий критик, якому завжди мало: ще трохи схуднути, ще краще виглядати, ще більше сподобатися. Я б спробувала зараз трохи розділити дві речі: «я хочу змінити своє тіло» і «я повинна змінити своє тіло, щоб мене могли любити». Це зовсім не одне й те саме. І ще я б звернула увагу на залежність від чоловічої уваги. Коли всередині немає достатньо власного відчуття «зі мною все добре», дуже легко почати шукати його в погляді іншого. І тоді самооцінка постійно опиняється в руках інших людей. Спробуйте потроху повертати собі життя вже зараз: дозволяти собі фотографуватися, гарно вдягатися, знайомитися, спілкуватися, робити те, що приносить задоволення. Ви не повинні спочатку стати іншою, щоб отримати право на любов і прийняття. І, можливо, найважливіша робота зараз поступово побудувати всередині себе відчуття: «я вже є достатньою».