Відповіді спеціаліста Сергій

Це конфіденційно та безпечно

Запитуйте про те, що вас турбує, без страху, що вас засудять, висміють чи розкритикують. Тут ви отримаєте лише відповіді від кваліфікованих спеціалістів. Попри реєстрацію, ваші запитання залишаються анонімними - навіть якщо ви вирішите зв’язатися зі спеціалістом. Реєстрація потрібна лише для захисту від спаму та щоб ми могли повідомляти вас про статус запитання й нові відповіді.

Запитання
Самооцінка
Доброго дня всім. Підскажіть будь ласка , як самостійно підняти самооцінку собі якщо я відчуваю що вона занижена? Буду вдячна за відповідь.
Відповідь
- Доброго. Взагалі наша самооцінка залежить тільки від нас самих. Звісно, вплив оточення - допоможе на деякий час. Як і прийоми саморегуляції, хоча б той самий аутотренінг. На деякий час - самооцінка буде підніматись. Також, якщо хтось робить комплімент. Звісно, це відбувається не постійно. Для постійного ефекта, найкраще знайти причину заниження. Що то було. Але тут - тільки з фахівцем ефективно. Можна спробувати сформувати власні звички, які будуть поступово але більш постійно нормалізувати самооцінку. Перше - звички такі як, кожен день, наприклад, записувати власні досягнення. Навіть найпростіші і наймаленькі. 3х на день достатньо. Звісно, це тільки початок. Потім - може бути робота з переконаннями. Дуже ефективно, саме на переконаннях будується та сама самооцінка та самосприйняття. Досить важливо працювати з власним почуттям провини, якщо це у вас є, звісно. Але ви питате про самостійно - розробіть собі систему позитивних звичок. Таких як, записувати досягнення, черед деякий час - ще звичку з таким наміром. І так, поступово, самооцінка нормалізується, наскільки можливо це зробити самостійно. Спостерігайте за тим, що саме вас надихає, робите аналіз, думаєте, як це приналаштувати до себе. Бажаю успіхів!
Відкрити повне запитання

Завжди недостатня

Мені 25 років. Я маю зайву вагу приблизно з 3 класу (можливо, об’єктивно вона не настільки велика, але я завжди відчувала себе більшою за більшість своїх ровесниць). Приблизно з 14 років я перебуваю у постійній боротьбі з вагою: схуднення, потім набір, знову схуднення - і це коло повторюється роками. Я дуже сильно пов’язую зовнішність із можливістю бути коханою: у мене не було стосунків, і всередині я вірю, що поки не схудну, мене ніхто не полюбить. Навіть коли я худну, впевненість не з’являється - завжди здається, що ще недостатньо. Я постійно порівнюю себе з іншими та дуже залежу від уваги чоловіків.

Доброго вечора пише до вас жінка 30 років жила я з мамою і зі своєю сімʼєю всі разом. Були у нас складнощі у спілкуванні і я вирішила піти з дому.

Хочу вас запитати 1 питання. Як мені переста ти соромитися у спілкуванні з іншими людьми розмовляти. Так як мене завжди моя мама соромила що я немаю свою думку висловлювати при інших і я маю мовчати, а при якійсь бесіді коли треба її захистити вона завжди на мене була зла бо чому за неї діти не заступаються. В тому періоді я була дуже зна на неї. 2 питання. Як мені взагалі побудувати здорові відносити зі своїм чоловіком і моїми дітьми в плані спілкування? Тому то що завжди була на них зла бо воли мали робити так як моя мама сказала, а на то мість я немала ними керувати і жити зі сьво сімʼєю так як я хотіла я сама.

Що зі мною не так?

Я вже не вперше стикаюся з однією й тією самою ситуацією: приблизно через 1,5–2 роки стосунків людина, яка спочатку мені подобається і яку я люблю, починає мене дратувати. Мене починає нервувати її увага, я хочу більше дистанції, відштовхую людину і поступово перестаю хотіти близькості. Зараз я у стосунках із хлопцем, який насправді добре до мене ставиться, старається і не робить мені нічого поганого. Але я постійно сумніваюся, чи люблю його, бо мені хочеться віддалитися від нього і побути самій. При цьому я не можу зрозуміти, чи справді розлюбила його, чи це якийсь мій повторюваний сценарій. Так само було з моїм колишнім хлопцем: ми були разом близько двох років, він теж нічого поганого мені не робив, але в якийсь момент почав мене просто дратувати, я почала віддалятися і зрештою розійшлася з ним. Я помічаю щось схоже навіть у роботі: приблизно до двох років мені все нормально, а потім починає все дратувати, нічого не подобається і хочеться звільнитися. Це вже третя робота яка починає мені не подобатись, хоча спочатку все ідеально.

Самооцінка

Стосунки з сестрою

Я неудачница

Відносини з чоловіком, у якого психіатричний діагноз

Поліаморні стосунки

Завжди недостатня

Доброго вечора пише до вас жінка 30 років жила я з мамою і зі своєю сімʼєю всі разом. Були у нас складнощі у спілкуванні і я вирішила піти з дому.

Чому я хочу втекти від усього?

Що зі мною не так?

Постійна тривога